1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом

Незважаючи на успіхи медицини, ВІЛ/СНІД все ще залишається невиліковною хворобою. Сьогодні ВІЛ – це не вирок. Люди, які живуть з вірусом імунодефіциту, можуть жити звичайним життям, народжувати дітей, працювати, подорожувати тощо. Достатньо вчасно вживати ліки. Завдяки успішним державним закупівлям через міжнародні організації, Україна повністю забезпечує лікування всіх хворих на ВІЛ антиретровірусноютерапією (АРТ). Якщо ВІЛ-інфекція діагностується вчасно, відразу розпочинається АРТ і надається необхідне лікування пацієнту, а відтак людині гарантується якісне та повноцінне життя.

ВІЛ-інфекція та СНІД залишаються одними з найактуальніших проблем сучасної медицини та суспільства. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі понад 38 мільйонів людей живуть з ВІЛ. Попри те, що сучасна антиретровірусна терапія значно подовжує життя пацієнтів, головним методом боротьби з епідемією залишається профілактика.

Перші випадки СНІДу були зафіксовані на початку 1980-х років у США. Хвороба швидко поширилася світом, і вже у 1983 році був ідентифікований вірус, який спричиняє цей синдром. Відтоді епідемія ВІЛ/СНІДу охопила всі континенти.

В Україні перший випадок зареєстровано у 1987 році. Сьогодні наша держава входить до країн Східної Європи з високим рівнем поширення ВІЛ. Основні групи ризику – споживачі ін’єкційних наркотиків, чоловіки, які мають секс з чоловіками, та особи з ризикованою сексуальною поведінкою. Проте все частіше інфекція поширюється і серед загального населення.

Шляхами передачі ВІЛ є:

• статевий шлях – найпоширеніший спосіб зараження, особливо при незахищених контактах;
• кров та біологічні рідини – через використання нестерильних інструментів, переливання інфікованої крові, спільні шприци;
• від матері до дитини – під час вагітності, пологів або грудного вигодовування.

Важливо знати, що ВІЛ не передається через повітря, побутові контакти, рукостискання, обійми, користування спільним посудом чи при спілкуванні.

Методами профілактики ВІЛ/СНІДу є:

• інформування населення;
• проведення освітніх програм у школах, університетах, на робочих місцях;
• соціальна реклама та кампанії, спрямовані на формування відповідальної поведінки;
• безпечна сексуальна поведінка;
• обов’язкове використання презервативів;
• зменшення кількості статевих партнерів;
• регулярне обстеження на ВІЛ та інші інфекції, що передаються статевим шляхом.

Медична безпека:

• використання одноразових інструментів та сувора стерилізація обладнання;
• контроль донорської крові;
• захист медичного персоналу під час роботи.

Робота з групами ризику:

• програми обміну шприців для людей, які вживають наркотики;
• замісна підтримувальна терапія;
• доступ до консультацій і тестування.

Профілактика передачі від матері до дитини:

• обстеження вагітних на ВІЛ;
• призначення антиретровірусних препаратів;
• використання альтернатив до грудного вигодовування при необхідності.

Ефективна профілактика ВІЛ/СНІДу неможлива без подолання стигми та дискримінації. Люди, які живуть з ВІЛ, мають право на повноцінне життя, працю, створення сім’ї та підтримку суспільства. Державна політика повинна включати:

• забезпечення доступності тестування та лікування;
• реалізацію національних програм профілактики;
• міжнародне співробітництво та обмін досвідом;
• підтримку неурядових організацій, які працюють з групами ризику.

Профілактика ВІЛ/СНІДу – це перш за все освіта, свідоме ставлення до власного здоров’я та відповідальність перед іншими. Вчасна діагностика, сучасне лікування, підтримка людей з ВІЛ, а також активна участь держави й суспільства здатні зупинити поширення епідемії. Тільки поєднання медичних, соціальних та освітніх заходів дозволить зменшити рівень нових інфекцій та зберегти життя мільйонів людей.

Алла Новікова, лікар-інфекціоніст КП «4-а міська клінічна лікаря Полтавської міської ради ім. Л. Куроєдова»