19 липня 2024, 14:07
Це – знакова книга для письменника, адже вперше Гліб Вікторович написав українською, і вперше звернувся до малої прози. Теми творів різні. Але є одне, що їх об’єднує. Увесь цикл оповідань і есе наскрізь пронизаний щирою любов’ю – до друзів, які пішли у засвіти, до своїх літературних героїв, до навколишнього світу.
Гліб Вікторович розповів про задум книжки.
За його словами, «Липова алея» – це збірка малої прози – есе, оповідань і новел. Тематика творів надзвичайно широка: від опису подій після Другої світової війни, інтерпретації вражень про дитячі роки, проведені в Туркменістані, до твору, присвяченого психології тварин.
За основу сюжету Гліб Вікторович бере, зазвичай, якийсь реальний факт, розповідь і додає об’єму, розфарбовуючи власними враженнями, спостереженнями, досвідом, дитячими спогадами, що водночас поєднується з кропітким вивченням зображуваної епохи. Хоча є й спроби творів, у яких сюжет повністю вигаданий. Саме такий твір є у книжці «Липова алея».
На заході Гліб Вікторович також відкрив грані свого музичного обдарування, виконавши класичні українські твори «Ніч яка місячна» (М. Старицький, М. Лисенко), «Чорнії брови, карії очі» (К. Думитрашко), а також неаполітанську пісню «Фунікулі фунікуля» (Пеппіно Турко, Луїджі Денца) та «Арію Неморіно» з опери «Любовний напій» Гаетано Доніцетті.
Після презентації відбулось неформальне спілкування учасників заходу з автором.
Підпишіться, щоб отримувати листи.